диво
31диво — а, с. Те, що викликає подив, здивування; чудо. || Стан, викликаний здивуванням. || у знач. присудк. сл. Дивно, чудно. •• З до/брого ди/ва невідомо чому, без причини, ні з того ні з сього. На ди/во надзвичайно …
32диво — [ди/во] ва, м. (на) в і, мн. диева/, диў два ди/ва …
33Диво — 216244, Смоленской, Демидовского …
34диво — Эстетическая оценка …
35Диво — то, что вызывает удивление …
36диво — іменник середнього роду * Але: два, три, чотири дива …
37ДИВО — (чудо). Общесл. Образовано с помощью суф. во от индоевр. по характеру основы ди (ср. лат. deus «бог», греч. theos тж.) …
38диво — див/о …
39Диво берёт — кого. Морд., Перм. Кто л. удивляется. СРГМ 1980, 21; Подюков 1989, 63 …
40Диво дивное — Народн. Что л. удивительное. Горьк. БалСок, 33 …
